Видатні Юристи Родини Лариси Косач (Лесі Українки)
Родина Лесі Українки сягає своїм корінням у глибину далеких століть і має багату історію. Видатні юристи Родини були як по лінії Батька, так і по лінії Мами.
Тато Лесі, Косач Петро Антонович (1841-1909), вчився на правничому факультеті Петербурзького університету, був виключений з другого курсу, вступив на правничий факультет університету Святого Володимира у Києві (сьогодні ми знаємо як Київський національний університет імені Тараса Шевченка), захистив ступінь кандидата законодавства, отримав призначення секретаря Київського «по крестянским делам присутствія», був головою з’їзду мирових посередників (судово-адміністративна інстанція в Російській імперії, створена під час скасування кріпацтва для вирішення земельних та майнових спорів між селянами та поміщиками) у Луцьку та Ковелі, членом Київської губерніальної управи в селянських справах (це спеціальний адміністративний орган, створений для вирішення земельних суперечок між поміщиками та селянами). Фінансував більшість видань Олени Пчілки та Лесі Українки.
Чоловік Лесі, Квітка Климент Васильович (1880-1953), також скінчив правничий факультет університету Святого Володимира, працював у судовому відомстві різних міст Криму та Кавказу на посаді секретаря окружного суду, був товаришем (це застаріла назва посади «заступник») генерального секретаря судових справ, товаришем міністра юстиції УНР. Опублікував одні з перших юридичних праць українською мовою: «Початки науки про права конституційні» та «Права щодо виборів», а також статті «Вільність віри», «Про громадські вільності», «Вільність громадянська».
Батьків брат, Косач Григорій Антонович (1843-1916), служив судовим приставом з’їзду мирових посередників (адміністративно-судова посада, створена для врегулювання земельних спорів та відносин між поміщиками і звільненими від кріпацтва селянами) у м. Новограді-Волинському, мировим посередником волосного (нижча станова судова установа для селян у Російській імперії) суду в м. Полонному Новоград-Волинського повіту та у м. Більську на Гродненщині.
Син Лесіного брата Миколи, Косач Юрій Миколайович (1908-1990), вивчав право у Варшавському університеті, через політичні обставини продовжував навчання у Сорбонні.
По материнській лінії, спершу слід згадати діда Лесі, Драгоманова Петра Якимовича (1802-1860), який закінчив Петербурзьке вище училище правознавства, служив на цивільних посадах Військового міністерства у Санкт-Петербурзі, вийшов у відставку в чині колезького асесора (посади секретаря, реєстратора або радника), залишив службу у ранзі урядовця VIII класу та повернувся на батьківщину, де був засідателем повітового суду, адвокатом.
Ще однією яскравою особистістю в житті Лесі, яка пов’язала своє життя з правничою справою була дочка маминого брата Драгоманова (Храпко) Оксана Олександрівна (1894-1961). Вона закінчила Бестужевські курси у Петербурзі і стала однією з перших жінок-правників у царській Росії. Була службовцем дипломатичної місії Української Держави й УНР у Петрограді, юридичному відділі Міністерства закордонних справ у Києві, дипломатичного корпусу у Відні, а також була у складі дипломатичної місії Директорії на Версальській мирній конференції. Вчилася в Сорбонні на юридичному факультеті. Засновниця й активістка українського жіночого руху, член управи Української секції Міжнародної жіночої ліги миру та свободи, учасниця міжнародних конгресів цієї організації в Гаазі, Відні, Вашингтоні.